PCEtLSA8c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMjQ5Ig0KZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJTVEJfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ic3RiLnVhIiBzcmM9Imh0dHBzOi8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMTEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4gLS0+

«Крихітна історія»: Олена про необхідність бути активним

27.02.2017

Олена розповіла свою історію про насмішки дітей та співчуття дорослих, та про власне кредо – бути активною та обирати кольори свого життя самостійно.

«Я належу до числа тих, хто має так зване “чорнобильське посвідчення”. Будучи дітьми, ми тішилися частим можливостям поїздок та оздоровлення відповідно до пільг. Однак, траплялися різні ситуації, які нагадували про “статус”: наче тавровані слова “чорнобильці”, “чорнобильські йожики” (цитую, як звучало в оригіналі, було образливо); чоловіка, який пошкодував падані перестиглі абрикоси – заборонив їх збирати, бо йому вже набридли “чорнобильські переселенці”; а ще погляди дорослих, аж до тошноти співчутливі. Навчаючись, міркуючи над своїми вчинками, спостерігаючи за іншими, я зрозуміла, що у людей, яким постійно допомагають та співчувають, формується почуття набутої безпорадності. Це, коли постійно очікуєш від когось дій на твою користь, коли думаєш, що тобі всі винні. Насправді це руйнівне відчуття і стан, бо перешкоджає твоїй власній активності, наче паралізує – тому, коли починають закрадатися такі “очікувальні” думки, я жену їх геть, а також допомагаю іншим шукати внутрішні сили і сильні сторони своєї особистості. Розумію, що світ може видаватися сірим, але, будучи активними, ми можемо обирати й інші кольори для свого життя, дякувати за підтримку, але не “застрягати” в постійному її очікуванні!»

Olena_20.02

#foreverychild #тисередсвоїх